Письменницька праця завжди на виду. Нові твори обговорюють, над ними сперечаються, їх аналізують і вивчають. Так було раніше. Так є і зараз. Але твори не кожного автора викликають резонанс у суспільстві. Один із щасливих винятків – наша Раїса ПЛОТНИКОВА.
Напередодні 90-ї річниці від дня страшної трагедії Голодомору 1932-33 років Раїса Василівна поділилася з лубенцями, які були присутні на зустрічі в бібліотеці, сторінками із ще не виданого нового роману, присвяченого тим трагічним подіям.
Проходить час, і, здається, він повинен був залікувати рани. Але ці рани на серці України кровоточать дотепер, не даючи забути одну з найтрагічніших сторінок історії нашої Батьківщини.
Кожне покоління береже в пам’яті і передає з вуст в вуста історію свого роду, а по суті - історію Лубен, Полтавщини, держави. Події буремних літ минулого століття лягли в один із чималих розділів нового роману нашої талановитої землячки . Саме про історію великого роду Миколи Чайки і говорила письменниця під час зустрічі в бібліотеці «Витоки «грузинської» Завадщини»...
Хто ці люди, звідкіля і чому хутір містяни називали Грузинським, як жили там українці? Про все це повідала Раїса Плотникова майбутнім читачам свого роману.
На зустрічі були присутні Володимир Несен , внук Миколи Чайки і Настини (в дівоцтві Давиденко) з родичами. Саме від нього письменниця довідалася про зворушливу і правдиву історію роду.
Зустріч з Раїсою Плотниковою пройшла на одному диханні в затишній атмосфері. Була цікавою і захоплюючою і для людей старшого покоління, і для старшокласників, які завітали в той день.
Уривки з нового роману читали Валентина Сьомак, директорка книгозбірні, вона ж ведуча зустрічі та Інни Сизоненко, провідний бібліотекар. Донька письменниці Марта Жарова з натхненням завершила зустріч з нашою талановитою землячкою, поетесою і прозаїком, лауреатом численних премій, яка має досить потужний творчий доробок - Раїсою Плотниковою.
Comments