Рівно 125 років тому в селі Засулля, що нині є передмістям Ромнів, народився український письменник Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище Давидов). Автора книг про культуру мовлення арештували разом із багатьма представниками української інтелігенції на початку 1935 року. Мотив на той час вагомий - науковець відмовився зросійщувати українські словники. За цю позицію письменника на десять років відправили спокутувати вину до таборів СИБЛАГ та БАМЛАГ. Проте, він так і "не розкаявся" за "буржуазно-націоналістичні погляди". З цієї нагоди в Лубенській публічній бібліотеці імені Володимира Малика експонується викладка літератури майстра українського слова. Приваблюють увагу сибірські новели та роман "За ширмою". Цікавий з точки зору стилістики літературний репортаж та "Завищені оцінки". Мова письменника гармонійна, в міру насичена образами і порівняннями. При цьому дитинство Дмитра минуло на Брянщині, а навчання - в російськомовному середовищі. До речі, жоден із вишів Давидович не закінчив через фінансову скруту, але маючи феноменальну пам’ять і величезну жагу до знань, продовжив навчання самотужки.
У 1933 році письменник разом із колегами здійснив велотур з Києва до Полтави через Батурин, Глухів, Гадяч, Охтирку й Диканьку, аби на власні очі побачити наслідки Голодомору. З часом книги Антоненко-Давидовича наказали спалити, а він сам був змушений працювати землекопом, шахтарем, бухгалтером, санітаром та фельдшером. "Я вдячний долі, що пустила мене в світ українцем", - писав Антоненко-Давидович, попри всі випробування. Року 1946-го його знову арештували та засудили на довічне ув'язнення. Лише 1957 р. письменник повернувся до Києва, проте із забороною друкувати свої твори.
«А ви знаєте, що то був за чоловік? Як він ішов Хрещатиком, гордо піднявши голову, а за ним тягся вічний хвіст КДБ-шників? А він ішов – живий виклик радянській системі, яка нічого не могла зробити з ним… Він йшов і вітався до своїх знайомих, які уздрівши таку «дивну» процесію намагалися десь зіслизнути… Він просто йшов…», - писали про цю дивовижну особистість сучасники. Тож нині маємо унікальну нагоду долучитися до творчого спадку письменника, чия мова така густа та смачна, мов наша рідна земля.
Comments